Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 910/4137/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгруп", м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест", м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавної архітектурно-будівельної інспекції України, м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Мікол", м. Київпрознесення об'єкту самочинного будівництва та визнання відсутності права на вчинення дій

за участю представників

позивача: Науменко С.Б.,

відповідача: Титикало Р.С.,

третьої особи на стороні позивача: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудгруп" (далі за текстом - ТОВ "Укрбудгруп") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" (далі за текстом - ТОВ "ТОВ Будінвест") про зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва - недобудований багатоквартирний житловий будинок з підземним гаражем і приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування, що знаходиться на вул. Артема, 84-А у Шевченківському р-ні м. Києва, за власний рахунок та визнання відсутнім права відповідача на вчинення дій з будівництва об'єкта самочинного будівництва - недобудованого багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування, що знаходиться на вул. Артема, 84-А у Шевченківському р-ні м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Мікол" (далі за текстом - ТОВ "Мікол").

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи 16.10.2014 року ТОВ "Укрбудгруп" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 року заяву ТОВ "Укрбудгруп" про забезпечення позову задоволено частково: заборонено ТОВ "ТОВ Будінвест", ТОВ "Мікол" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з будівництвом об'єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 84-А, та виконувати будь-які будівельні робити; складати і підписувати акт готовності об'єкта до експлуатації; здійснювати державну реєстрацію речових прав щодо об'єкта будівництва; заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України приймати в експлуатацію, видавати сертифікат про прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 84-А; в іншій частині клопотання - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, оскільки предметом даного позову є знесення об'єкту самочинного будівництва та визнання відсутності права на вчинення дій, а також необхідно врахувати ту обставину, що замовник будівництва ухиляється від здійснення виконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ТОВ Будінвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Укрбудгруп" про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

ТОВ "Укрбудгруп" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Розпорядженням від 14.04.2015 року № 03-05/617 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Укрбудгруп" про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги про знесення об'єкту самочинного будівництва та визнання відсутнім права на вчинення дій з будівництва об'єкта.

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову мотивовано тим, що ТОВ "ТОВ Будінвест" та ТОВ "МІКОЛ" ухиляються від виконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю, інших контролюючих органів, в тому числі й щодо зупинення будівельних робіт по об'єкту, що знаходиться по вул. Артема, 84-А, оскільки не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням від 29.10.2013 року та від 18.12.2013 року, видані ТОВ "ТОВ Будінвест" - замовнику будівництва та ТОВ "Мікол" - генеральному підряднику, що підтверджується листами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 12.08.2014 року, від 19.09.2014 року та від 02.10.2014 року. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також призведе до істотного порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

В п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 роз'яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначено в п. 3 вище вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що предметом даного позову є знесення об'єкту самочинного будівництва та визнання відсутності права на вчинення дій, а також те, що замовник будівництва ухиляється від виконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом та ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову, суд касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Посилання ТОВ "ТОВ Будінвест" в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права та не спростовують законних і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що при частковому задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову господарськими судами було дотримано норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 року у справі № 910/4137/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга